Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації
Театр української традиції

"Блокпост Україна"

Театр української традиції «Дзеркало»


                                      "Блокпост Україна"                                        

…А сьогодні ми ще копаємо землю                                                       

Цю дорогу українську землю                                   

Цю солодку ласкаву землю                                                     

 Пишемо гуртом саперними лопаткамиНа її тілі                                                     

Останній вірш української літератури   

Ще живі…                                           

  (Борис Гуменюк «Вірші з війни»)         

Перша в світі вистава про гібридну війну. Героям АТО присвячується. Постановка - Володимир Петранюк, за поезією  Бориса Гуменюка; сценографія – Валентина Кузьмічова. Наше життя як рушник – вишите червоними і чорними нитками. «Червоне - то любов, а чорне - то журба». Цим рушником як стежкою іде зараз Україна, цим рушником огорнуті долі героїв вистави «Блокпост Україна». Ніби на березі ріки, що віддаляє цей світ від того, життя від смерті, зібралися під старою шовковицею хлопці-вояки. Грім градів кличе їх на фронт, а українські чорнобриві дівчата в купальських віночках охоплюють їх полум’ям любові. Червоне і чорне. Схід і Захід. Вони дивляться один одному в очі з двох сторін фронту крізь оптичні приціли своїх гвинтівок. І раптом серед ненависті і полум’я боєць бачить, що той ворог –  такий самий як він, ніби відбиток у дзеркалі,  подібний до нього. Закляті вороги сходяться на нейтральній землі і, спілкуючись  про любов і смерть, футбол і пиво, раптом розуміють абсурдність війни. Але наступного дня «…Знову стріляємо! Завтра знову чуємо якісь крики! Може це кричать поранені? Може то живі кричать над тілами загиблих?.  Може це твій земляк з того боку запитує: «Який рахунок матчу «Шахтар» - «Карпати»? Це той випадок, коли найкращий рахунок сьогодні нульова нічия…» І єдиний свідок – стара шовковиця, як лялька-мотанка, як Покрова Богородиці летить над світом материнським вишиваним рушником. Вистава-пісня, вистава-молитва театру української традиції «Дзеркало» є посланням до кожного небайдужого серця, є видовищем, яке захоплює несамовитою акторською енергією, що безперечно викликає зворотній зв’язок і гасло, яке народжується в глядацьких грудях – “Слава Україні! Героям Слава!»

Всі вистави: