Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації
Театр української традиції

Суспільство.

6 червня у Києві відбувся допрем’єрний показ вистави “Чорна рілля. Любов і смерть Степана Бандери”. Автор ідеї та постановник – директор театру “Дзеркало” Володимир Петранюк, голова Дніпровської у місті Києві районної організації Конгресу Українських Націоналістів.

6 червня у Києві відбувся допрем’єрний показ вистави “Чорна рілля. Любов і смерть Степана Бандери”. Автор ідеї та постановник – директор театру “Дзеркало” Володимир Петранюк, голова Дніпровської у місті Києві районної організації Конгресу Українських Націоналістів.

Нарешті, сталося! Віднині кияни та гості столиці мають можливість подивитись виставу про Степана Бандеру – одного з лідерів українського визвольного руху часів Другої світової війни, очільника революційного крила ОУН. Не дивлячись на масштаб постаті вистава “Чорна рілля. Любов і смерть Степана Бандери” не покликана стати такою собі ідеологемою. Володимир Петранюк не намагаючись співати осанну запропонував осягнути та збагнути Бандеру у іншій площині. Метафізика людських почуттів та відносин – ось головна сюжетна лінія вистави.
У вічному шекспірівському конфлікті перетинаються дві долі – Героя та вбивці. В останній день свого земного життя Штефан (Бандера) випадково зустрічає такого собі Юзефа (Сташинського), який мусить його вбити. Зустріч відбувається у затишній кав’ярні, неподалік від будинку в Мюнхені, в якому мешкав Бандера. Зав’язується невимушена розмова, під час якої обидві сторони знаходять чимало точок дотику. Вони навіть потоваришували. Сцени розмов Бандери зі своїм новим приятелем змінюються сценами містифікацій та спогадів про своє кохання. Виявляється, що “зарізяка” Бандера також кохав!
Цікавою є сцена розповіді Штефана про свою роботу, де він метафорично порівнює себе з садівником, який знищує шкідників саду, усіляких там комах. Бандера не сумнівається в тому, що паразити будуть винищені і його сад неодмінно забуяє. Наприкінці розмови Герой та вбивця знаходять відмінність у розумінні Святого письма, його тлумаченні. За словами Сташинського усе на світі режисується Богом, навіть зрада Христа Юдою була Христом же й зрежисована. На це Бандера категорично заперечив, заявивши, що таку версію не приймає. Невдовзі після цієї розмови Юзеф відкланявся та пішов геть.
Опісля кав’ярні Штефан йде по сходинах до свого помешкання, немов на Голготу, де його зустрічає постать Юзефа зі смертельною дозою ціаністого калію в руках. Упізнавши чоловіка з кав’ярні Бандера мужньо заявив – я приймаю вирок смерти! Головний месидж п’єси, як вже було підкреслено, не знаходиться у царині іделогічній. Він тривіальний – свобода вибору та свобода совісти. Кожній особі Творцем дано можливість обирати поміж Лицарем чи зрадником, Героєм чи вбивцею, Людиною чи почварою, Христом чи юдою. Автор ідеї та постановник вистави намагається підштовхнути кожного глядача до вірного вибору.
Вибаглива та манірна столична театральна публіка і не лише вона буде приємно здивована якісним мистецьким продуктом. Ролю Степана Бандери виконав директор театру “Дзеркало” Володимир Петранюк. Ролю Сташинського – актор театру Василь Шандро. В час морального занепадництва та духовного декадансу, що спричинено постколоніальним зденаціоналізованим маскультурним несмаком, вистава “Чорна рілля. Любов і смерть Степана Бандери” є саме тією дещицею, яка дає нам надію на ренесанс українського національного театрального мистецтва. Прем’єра вистави запланована на 14 жовтня.
І декілька слів на останок. Жоден суд у світі не в змозі заперечити того, що Степан Бандера є Героєм України та відібрати у нього це звання.

Володимир МАНЬКО
“Нація і Держава”


Володимир МАНЬКО.“Нація і Держава”http://maidan.org.ua/static/centermai/1278615179.html

Зірка на ім’я Квітка

(Джерело: I-UA.tv Едуард Овчаренко)
Свій 36-й театральний сезон Театр української традиції «Дзеркало» відкрив прем’єрним показом вистави «Я — Квітка», присвяченої легендарній співаці Квітці Цісик. Однойменну п’єсу написав директор-художній керівник театру «Дзеркало», заслужений діяч мистецтв України, лауреат премії імені Богдана Хмельницького Володимир Петранюк, постановку здійснив Дмитро Сторчоус, а роль незабутньої Квітки зіграла Анна Коваленко.

Мій особистий біль від розлуки з домом тепер став колективним

(Джерело: автор: Вікторія Сметаненко https://novynarnia.com/2023/05/23/abahriana/)
Анна Багряна – українська письменниця і перекладачка, що з 2010-го року постійно мешкає за межами України, останні роки – в Болгарії. В інтерв’ю для “Новинарні” вона розповіла про те, як війна впливає на творчість і змушує автора переосмислити власні твори.

Сміх, що звільняє

(Джерело: Едуард Овчаренко)
Театр української традиції «Дзеркало» представив нову виставу «Мій бідний Фюрер» за п’єсою художнього керівника театру Володимира Петранюка.

Названі лавреати премії ім. Якова Гальчевського

(Джерело: https://litgazeta.com.ua/news/nazvani-lavreaty-premii-im-iakova-halchevskoho/)
– у номінації «За примноження традицій вітчизняного театрального мистецтва» – Володимира Петранюка, драматурга, директора та; художнього керівника, засновника Театру української традиції «Дзеркало»;

Подвижник

(Джерело: https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/podvyzhnyk?fbclid=IwAR18QCrXVQ6iku3q61K28m6oYj-l9dsDA2OkWc_btbXv-cWgdYwwUYVvH8Q)
Ім’я Володимира Петранюка, актора, режисера, драматурга, перш за все, пов’язане з Київським театром української традиції «Дзеркало»