Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації
Театр української традиції

Суспільство.

6 червня у Києві відбувся допрем’єрний показ вистави “Чорна рілля. Любов і смерть Степана Бандери”. Автор ідеї та постановник – директор театру “Дзеркало” Володимир Петранюк, голова Дніпровської у місті Києві районної організації Конгресу Українських Націоналістів.

6 червня у Києві відбувся допрем’єрний показ вистави “Чорна рілля. Любов і смерть Степана Бандери”. Автор ідеї та постановник – директор театру “Дзеркало” Володимир Петранюк, голова Дніпровської у місті Києві районної організації Конгресу Українських Націоналістів.

Нарешті, сталося! Віднині кияни та гості столиці мають можливість подивитись виставу про Степана Бандеру – одного з лідерів українського визвольного руху часів Другої світової війни, очільника революційного крила ОУН. Не дивлячись на масштаб постаті вистава “Чорна рілля. Любов і смерть Степана Бандери” не покликана стати такою собі ідеологемою. Володимир Петранюк не намагаючись співати осанну запропонував осягнути та збагнути Бандеру у іншій площині. Метафізика людських почуттів та відносин – ось головна сюжетна лінія вистави.
У вічному шекспірівському конфлікті перетинаються дві долі – Героя та вбивці. В останній день свого земного життя Штефан (Бандера) випадково зустрічає такого собі Юзефа (Сташинського), який мусить його вбити. Зустріч відбувається у затишній кав’ярні, неподалік від будинку в Мюнхені, в якому мешкав Бандера. Зав’язується невимушена розмова, під час якої обидві сторони знаходять чимало точок дотику. Вони навіть потоваришували. Сцени розмов Бандери зі своїм новим приятелем змінюються сценами містифікацій та спогадів про своє кохання. Виявляється, що “зарізяка” Бандера також кохав!
Цікавою є сцена розповіді Штефана про свою роботу, де він метафорично порівнює себе з садівником, який знищує шкідників саду, усіляких там комах. Бандера не сумнівається в тому, що паразити будуть винищені і його сад неодмінно забуяє. Наприкінці розмови Герой та вбивця знаходять відмінність у розумінні Святого письма, його тлумаченні. За словами Сташинського усе на світі режисується Богом, навіть зрада Христа Юдою була Христом же й зрежисована. На це Бандера категорично заперечив, заявивши, що таку версію не приймає. Невдовзі після цієї розмови Юзеф відкланявся та пішов геть.
Опісля кав’ярні Штефан йде по сходинах до свого помешкання, немов на Голготу, де його зустрічає постать Юзефа зі смертельною дозою ціаністого калію в руках. Упізнавши чоловіка з кав’ярні Бандера мужньо заявив – я приймаю вирок смерти! Головний месидж п’єси, як вже було підкреслено, не знаходиться у царині іделогічній. Він тривіальний – свобода вибору та свобода совісти. Кожній особі Творцем дано можливість обирати поміж Лицарем чи зрадником, Героєм чи вбивцею, Людиною чи почварою, Христом чи юдою. Автор ідеї та постановник вистави намагається підштовхнути кожного глядача до вірного вибору.
Вибаглива та манірна столична театральна публіка і не лише вона буде приємно здивована якісним мистецьким продуктом. Ролю Степана Бандери виконав директор театру “Дзеркало” Володимир Петранюк. Ролю Сташинського – актор театру Василь Шандро. В час морального занепадництва та духовного декадансу, що спричинено постколоніальним зденаціоналізованим маскультурним несмаком, вистава “Чорна рілля. Любов і смерть Степана Бандери” є саме тією дещицею, яка дає нам надію на ренесанс українського національного театрального мистецтва. Прем’єра вистави запланована на 14 жовтня.
І декілька слів на останок. Жоден суд у світі не в змозі заперечити того, що Степан Бандера є Героєм України та відібрати у нього це звання.

Володимир МАНЬКО
“Нація і Держава”


Володимир МАНЬКО.“Нація і Держава”http://maidan.org.ua/static/centermai/1278615179.html

Polusmak

(Джерело: M.POLYVACH)
Театр «Дзеркало» до 200-річчя з народження Тараса Шевченка відкриває завіси історії його любові, останньої, пристрасної любові, під назвою – «Полусмак останнього кохання». Головним режисером, постановником та виконавцем головної ролі став керівник театру – Володимир Петранюк.

Прем’єра повісті «Вій» у виконанні театру «Дзеркало

(Джерело: Поливач Марія 7 грудня 2013 р.)
Фантастично-драматична історія трапилася на сцені будинку Вчених в Києві 6 грудня у виконанні театру української традиції «Дзеркало».

Рецензія на виставу «Заморочене весілля» за п'єсою Михайла Зощенка.

(Джерело: "Українське слово"- тижневик )
12 березня 2012 року в приміщенні театру «Колесо» відбулася прем’єра вистави «Заморочене весілля» за п’єсою Михайла Зощенка, в перекладі та постановці Володимира Петранюка – керівника і режисера театру української традиції «Дзеркало».

Двадцять років на сцені!

(Джерело: "Українське слово"- тижневик )
Двадцять років на сцені! Театр «ДЗЕРКАЛО» та її незмінний керівник Володимир Петранюк Двадцять років – це мало чи багато?... Для світової історії – мало, а для молодого, але прогресивного театру з великим досвідом роботи, як в Україні так і за її межами – думаю чимало! Театр «ДЗЕРКАЛО». Що ми мало знаємо про нього?… про його неповторність та оригінальність! Зустрівшись з режисером-патріотом театру Володимиром Івановичем Петранюком, я поцікавилась історією театру та новими виставами, які презентуватиме театр.

Культура та мистецтво: «НАЙБІЛЬШЕ ЩАСТЯ – ЦЕ КОЛИ БОСИМИ НОГАМИ СТУПАЄШ ПО РІДНІЙ ЗЕМЛІ»

(Джерело: hetman.tv)
Київському театру української традиції «Дзеркало» нині вже 20 років. Шлях їхнього становлення був важким і тернистим: актори здобули визнання, намагаючись вижити у нелегкий період перебудови і виступаючи у Варшаві, Лондоні, Новосибірську, Парижі та інших містах. У 2004 році театр повернувся до Києва, де почав працювати у новому напрямі – відродження духовного спадку рідного народу, втілення етнічних та фольклорних образів у своїх виставах.