Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації
Театр української традиції

Українська Літературна газета.Відродження забутого жанру

Хто у ХХІ столітті формуватиме внутрішній світ українця, його особистість? Ми самі чи хтось – за нас? Хто розставлятиме акценти? Хто змусить людину думати, співпереживати?.. Адже книжок, котрі несуть “добре, розумне, вічне”, стає все менше. Молодь у театр не заманиш і калачем, а кіно й телебачення, замість виховної, несе лишень розважально-отруйну місію… Лауреатами конкурсу стали: художній керівник театру української традиції “Дзеркало” Володимир Петранюк із Києва (“Чорна рілля” (Любов і смерть Степана Бандери)
17.05.2011 19.00

І Національне радіо може сформувати внутрішній духовний світ нинішнього покоління, а не лише розповідати своїм слухачам про події, що відбуваються. Можливо, таку благородну мету в 2006 році побачили  очільники українського радіо і взялися до відродження забутого донедавна в Україні жанру радіоп’єси: тоді й започаткували всеукраїнський конкурс радіоп’єс “Відродимо забутий жанр”.

Журі назвало переможців та лавреатів Третього всеукраїнського конкурсу радіоп’єс “Відродимо забутий жанр”.

На конкурс надійшло 364 роботи з усіх регіонів України та з-за кордону. Пробували себе у ролі радіодраматурга всі: від школярів до пенсіонерів; писали як ті, хто вперше взявся за перо, так і письменники та режисери театрів.

До фіналу експерти допустили 30 радіоп’єс.

І ось нарешті авторитетне журі – Президент Національної радіокомпанії України Віктор Набруско, письменник, Шевченківський лавреат Михайло Слабошпицький, радіодраматурги Ілля Хоменко, Володимир Фоменко, працівники радіоканалу “Культура”: Неля Даниленко, Наталя Коломієць, Микола Аммосов, письменниця Леся Воронина; актриса Галина Стефанова, головний редактор журналу “Український театр” Алла Підлужна, головний редактор Головної редакції освітньо-виховних програм Національної радіокомпанії України Лариса Тарасова, народні артисти України: Лариса Кадирова, Наталя Сумська, Анатолій Хостікоєв, Лариса Хоролець - назвало кращих.

 Першу премію і 5 тисяч гривень отримав письменник із Рівного Іван Кидрук – за радіоп’єсу «Політик і психіатр». Другу премію і 3 тисячі гривень – отримала письменниця з Умані Марина Павленко – за радіоп’єсу “Стіл”. Третю  і 2 тисячі гривень – отримала письменниця з Луцька Надія Гуменюк – за дві радіоп’єси – “Тополинка” та “Самотня жінка бажає познайомитися, або Ігри для риб».

 Лавреатами конкурсу стали: художній керівник театру української традиції  “Дзеркало” Володимир Петранюк із Києва (“Чорна рілля” (Любов і смерть Степана Бандери); драматург Олег Гончаров із Броварів, (“Життя мінливе”); Ірина Тригубенко з Херсонщини (“Любов і смерть Олени Теліги”); учитель-методист із м. Куп’янська Валентина Паращич (“Депресивна казка з хепі-ендом”); студент із Києва Станіслав Лобко  (“Двічі народжені”); письменник із Словаччини Іван Яцканин (“Сходи”); Любов Якимчук (“Міміка”); дизайнер із Харківщини Анна Кругова (“Таємниця каменів Золочівського Замку”); Марина Павленко (“Місячної ночі”).

Твори переможців та лавреатів звучатимуть на хвилях Першої та Третьої (радіоканал “Культура”) програм Національного радіо.

Ми поставили кілька запитань заступникові голови журі М.Слабошпицькому.

– Про що пишуть автори? Чи є якась “виграшна” тема радіоп’єс?

– Каскад тем дуже широкий. І, повірте, що журі цікавила передовсім якість продукту: головне для твору – це відповідність жанру і його літературна повнокровність. Те, що у третьому конкурсі так багато письменників – симптоматично. Це означає, що письменники сприйняли радіоп’єсу як повноцінний жанр і як можливість, написавши її, показати себе. Це добре, бо українська драматургія переживає не найкращі часи.

Коли ви слухатимете радіоп’єсу “Політик і психіатр”, у вас складеться враження, що на прийом до психіатра прийшов один із депутатів Верховної Ради… Радіоп’єса “Стіл” – про людей, які опинилися на маргінесі життя. Вони беззахисні перед брутальною силою, кривдою… Багатьох авторів цікавить історія України, наприклад, про Степана Бандеру, Олену Телігу, Анну Ярославну – королеву Франції…

– У вас був список фіналістів із справжніми прізвищами. Як щодо неупередженості?

– Читаючи твір, відчуваємо, що написала людина, яка володіє словом. Отже, або це геній, або хтось із письменників… Авторські твори реєструє відділ листів. Поки робота журі тривала, ми, члени журі, – не знаємо, хто є хто. А потім нам уже принесли віддрукований список...

Відтак члени журі обіцяють, що наступний, четвертий конкурс радіоп’єс “Відродимо забутий жанр” буде ще більш неупередженим, а організатори конкурсу не розкриватимуть нікому “магію імен” до найголовнішої, урочистої миті – оприлюднення прізвищ переможців


Святослав МІЗЕРНЮК.13 березня 2010 року

Polusmak

(Джерело: M.POLYVACH)
Театр «Дзеркало» до 200-річчя з народження Тараса Шевченка відкриває завіси історії його любові, останньої, пристрасної любові, під назвою – «Полусмак останнього кохання». Головним режисером, постановником та виконавцем головної ролі став керівник театру – Володимир Петранюк.

Прем’єра повісті «Вій» у виконанні театру «Дзеркало

(Джерело: Поливач Марія 7 грудня 2013 р.)
Фантастично-драматична історія трапилася на сцені будинку Вчених в Києві 6 грудня у виконанні театру української традиції «Дзеркало».

Рецензія на виставу «Заморочене весілля» за п'єсою Михайла Зощенка.

(Джерело: "Українське слово"- тижневик )
12 березня 2012 року в приміщенні театру «Колесо» відбулася прем’єра вистави «Заморочене весілля» за п’єсою Михайла Зощенка, в перекладі та постановці Володимира Петранюка – керівника і режисера театру української традиції «Дзеркало».

Двадцять років на сцені!

(Джерело: "Українське слово"- тижневик )
Двадцять років на сцені! Театр «ДЗЕРКАЛО» та її незмінний керівник Володимир Петранюк Двадцять років – це мало чи багато?... Для світової історії – мало, а для молодого, але прогресивного театру з великим досвідом роботи, як в Україні так і за її межами – думаю чимало! Театр «ДЗЕРКАЛО». Що ми мало знаємо про нього?… про його неповторність та оригінальність! Зустрівшись з режисером-патріотом театру Володимиром Івановичем Петранюком, я поцікавилась історією театру та новими виставами, які презентуватиме театр.

Культура та мистецтво: «НАЙБІЛЬШЕ ЩАСТЯ – ЦЕ КОЛИ БОСИМИ НОГАМИ СТУПАЄШ ПО РІДНІЙ ЗЕМЛІ»

(Джерело: hetman.tv)
Київському театру української традиції «Дзеркало» нині вже 20 років. Шлях їхнього становлення був важким і тернистим: актори здобули визнання, намагаючись вижити у нелегкий період перебудови і виступаючи у Варшаві, Лондоні, Новосибірську, Парижі та інших містах. У 2004 році театр повернувся до Києва, де почав працювати у новому напрямі – відродження духовного спадку рідного народу, втілення етнічних та фольклорних образів у своїх виставах.