Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації
Театр української традиції

До представників преси

Блокпост між варварами і Європою

У попередні роки вистави театру української традиції “Дзеркало” були присвячені Тарасу Шевченко та Степану Бандері, інсценізувалися тут і твори Івана Карпенка-Карого та Миколи Гоголя. А нині художнього керівника театру Володимира Петранюка найбільше хвилює сучасність. Митець написав п’єсу “Блокпост Україна”, поставив її та зіграв одну з ролей.

“Я не наважувався писати про події на Донбасі, боявся братися за перо, бо не воював в АТО. Мені підказав матеріал Микола Коханівський, командир батальйону “ОУН” — це поезія Бориса Гуменюка. Прочитавши її, був шокований. Це саме те, що я шукав: тут є кров, вибухи, кулі. Ми почали з поезії робити виставу. У результаті вийшла вистава “Блокпост Україна”. Блокпост став символом нашої боротьби. Це символ того, що ми перебуваємо на Рубіконі. Вже багато сторіч Україна є отим блокпостом між варварами і Європою”, — розповів пан Володимир.

Який же обрати центральний образ вистави? Відповідь на це питання митець шукав у наших давніх піснях і традиціях. А допомогла його знайти художниця Валентина Кузьмічова. Червоне і чорне. “Червоне — то любов, а чорне — то журба”. Саме вишитий червоними і чорними хрестами рушник став головним образом вистави. Це той рушник, яким огорнуті долі героїв вистави “Блокпост Україна” — Кармелюка (Володимир Петранюк), Мольфара (Дмитро Сторчоус), Котигорошка (Іван Коваленко), Роксолани (Ліана Книгницька-Марковська), Ярослави (Людмила Зінченко), Софії (Анна Коваленко).

Червоне і чорне, схід і захід, любов і журба. Герої вистави немов стоять на березі річки, березі, що віддаляє цей світ від того, віддаляє життя від смерті. З одного боку грім градів кличе наших воїнів на фронт, а з іншого — українські чорнобриві дівчата в купальських віночках охоплюють їх полум’ям любові.

Пристрасну поезію Бориса Гуменюка гармонійно доповнюють щирі листи українських дівчат до воїнів, зібрані Ольгою Богомолець. І рядки з цих дещо наївних послань неможливо слухати з байдужістю.

Молода творча родина театру, спрямована енергією головного режисера Дмитра Сторчоуса і натхненна бунтарським духом художнього керівника заслуженого діяча мистецтв України Володимира Петранюка, кожну виставу проводить як бій, бій, що виснажує, бій, що змушує ще і ще раз падати на дошки сцени і помирати, щоб воскреснути, щоб перемогти. Відеоряд змонтований Олександром Клименком і світлові ефекти художника по світлу Володимира Мозолевича доводять барви акторських переживань до майже документальної правди. А музичні номери (пісні - метафори) - матері-вдови і загиблого бійця, створені актрисою Анною Коваленко, змусять здригнутися кожне українське серце.

Вистава-пісня, вистава-молитва Театру української традиції “Дзеркало”, що присвячена пам’яті Василя Кіндрацького, який загинув під час перемир’я, є посланням до кожного небайдужого серця. Це видовище, яке захоплює несамовитою авторською енергією, що викликає зворотний зв’язок і гасло, яке народжується у глядацьких грудях — “Слава Україні! Героям Слава!”

Виставу, що була лише нещодавно створена, вже встигли переглянути учні шкіл столиці, побувала вона і в зоні АТО. А 6 листопада Театр української традиції “Дзеркало” запрошує всіх небайдужих до Київського будинку вчених, де відбудеться всеукраїнська прем’єра вистави - “Блокпост Україна”.

Едуард ОВЧАРЕНКО

 

 


 

Шановні добродії!

Якщо вами був опублікований матеріал про наш театр в традиційній чи електронній пресі, ми будемо вдячні, коли ви сповістите нас про цей факт. Ми радо розмістимо його на сторінках цьго сайту з посиланням на ваше видання як першоджерело.

Театр української традиції Дзеркало офіційно надає вам право вільного необмеженого невиключного використання текстових та візуальніх матеріалів, що доступні для завантажування з цієї сторінки, водночас для використання світлин умовою є зазначення автора світлини, для використаннля завантаження доступні такі матеріали:

 

Історія театру.

 Театр української традиції „Дзеркало” розпочав свій творчий шлях на початку 80-х років як театральний гурт київського андеграунду у підвалах будинку на Татарці, де брати Володимир і Віталій Петранюки згуртували навколо себе робітничу молодь, яка прагнула мовою театрального мистецтва долати атмосферу задухи, що панувала в тоталітарній країні. У 1989 році головним управлінням культури міста Києва було прийнято рішення про створення професійних театрів-студій, серед яких був і Театр-студія  «Дзеркало», який отримав державний статус. Театр мав експериментальний характер і ставив поетичні вистави, а пізніше перетворився у театр вулиць і майданів. Жартівлива музична програма „Було та загуло” перетворилася у велику виставу, без якої не обходилося жодне свято на Київщині.
          Театр „Дзеркало” грав свої вистави у Лондоні і Новосибірську, Шербурзі і Парижі, Варшаві і Кракові. Дванадцять років театр жив і творив на землі польській, пропагуючи українську культуру. За цей час актори співпрацювали з видатними митцями, такими як: Єжи Гофман у фільмі „Вогнем і мечем”, Казимиром Куцем у фільмі „Слава і хвала”, Мартою Мешарос у фільмі „Доньки щастя”. Про „Дзеркало” знято три фільми на польському телебаченні, а п’ять касет і п’ять компакт-дисків – це творчий доробок акторів театру „Дзеркало”.
     2004 року театр повернувся до Києва, де сконцентрував сили на новому напрямі – відродженні духовного спадку рідного народу, втіленні етнічних та фольклорних образів у музично-драматичних виставах і з першого січня 2006 року розпочав здобувати розголос як театр української традиції „Дзеркало”.

 Театр української традиції „Дзеркало” є єдиним українським драматичним театром на лівому березі Дніпра міста Києва і за чотири сезони сформував коло своїх глядачів з мешканців Дніпровського, Деснянського і Дарницького районів. Головним контингентом театру „Дзеркало” є молодь. У зв’язку з цим театр і формує свою репертуарну політику, адресуючи свої вистави молоді і юнацтву. Головним завданням своєї творчості колектив театру вбачає у тому, щоб популяризувати найкращі зразки української класики і сучасної національної літератури і драматургії серед студентів і школярів.
     Результатом і оцінкою творчої роботи колективу став вступ театру української традиції “Дзеркало” до Національної спілки театральних діячів України у 2008 році. Урочисте вручення посвідчень відбулося в НЦТМ ім. Л.Курбаса, де театр презентував виставу  “У Києві, на Подолі“                 
     Театр бере активну участь у творчому житті району, а саме – в організації та проведенні  свята „Дніпровська Масляна”, у святкуванні Дня Перемоги, Дня Києва, в акції „33 хвилини”, присвяченій вшануванню жертв пам’яті Голодомору 1932-1933 років, у закладанні каменю під будівництво пам’ятника воїнам-інтернаціоналістам, у фестивалі громадських організацій ”Дніпровський водограй талантів”, у концертах, присвячених 40-річчю утворення Дніпровського району та багатьох інших заходах. Також  театр „Дзеркало” грає благодійні вистави для малозабезпечених верств населення,  дітей-сиріт,  вихованців шкіл-інтернатів  та  шпиталів. Загалом за останній сезон вистави нашого театру відвідало  3000 глядачів благодійно.
     Театр „Дзеркало” бере активну участь у культурно-мистецькому житті не тільки Дніпровського району, а й всього міста Києва.
    Театр „Дзеркало” неодноразово був учасником Всеукраїнських фестивалів, таких як „Вересневі самоцвіти”, що проходить у місті Кіровограді, фестивалі, присвяченому 150-річчю від дня народження Шолом-Алейхема (м.Біла Церква), фестивалі жіночої творчості ім. М.Заньковецької у м.Ніжині. Усі вистави, показані на фестивалях, були з захопленням прийняті гладачами, а також нагороджені дипломами та цінними подарунками. 
    Театр увесь час розширює біографію своїх виступів, показуючи свої вистави не тільки у місті Києві, а й у багатьох регіонах України.

   Театр відроджує народні традиції в своїх театралізованих фольклорно-обрядових дійствах (Різдво, Водохреща, Івана Купала, Святого Миколая та весільні обряди).
   В місці своєї прописки – мікрорайоні ДВРЗ- театр міцно ввійшов в суспільне і культурне життя мешканців, які стали його постійними глядачами.

Онлайн-листування





Будь ласка, уважно введіть під картинкою написаний на ній код (латинські літери та цифри):
Код перевірки