Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації
Театр української традиції

ВЕРЕСНЕВІ САМОЦВІТИ" ТЕАТРУ УКРАЇНСЬКОЇ ТРАДИЦІЇ "ДЗЕРКАЛО"

1 жовтня театр блискуче виступив на XXXVIII театральному фестивалі "Вересневі самоцвіти" з виставою "Вій" за Миколою Гоголем. Сцена театру ім. Марка Кропивницького, на якій грали колись славетні корифеї - Марія Заньковецька та Панас Саксаганський - створила всі умови для того, щоб актори і глядачі отримали максимум задоволення від вистави.

ВЕРЕСНЕВІ САМОЦВІТИ" ТЕАТРУ УКРАЇНСЬКОЇ ТРАДИЦІЇ "ДЗЕРКАЛО"1 жовтня театр блискуче виступив на XXXVIII театральному фестивалі "Вересневі самоцвіти" з виставою "Вій" за Миколою Гоголем. Сцена театру ім. Марка Кропивницького, на якій грали колись славетні корифеї - Марія Заньковецька та Панас Саксаганський - створила всі умови для того, щоб актори і глядачі отримали максимум задоволення від вистави.

Вистава "Вій" присвячена 200-річчю від дня народження геніального українського письменника Миколи Гоголя. Щоправда, наші північні сусіди вважають його російським класиком Ніколаєм Гоголєм. Та тут, власне, і є перший з фатальних конфліктів Миколи Васильовича, який полягав у так званому дводушші митця, протиборстві його української душі та її російського віддзеркалення. Перша половина творчости Гоголя - це колоритні українські повісті "Вечори на хуторі біля Диканьки" та "Миргород", які є піснею його українського "я". Але поволі імперська столиця вирощує в ньому чужу йому російську півдушу, яка приносить понурі чорно-білі "Петербурзькі повісті". Результатом цього суперництва стає повна духовна загубленість генія і, врешті-решт, спалення другого тому "Мертвих душ" та загибель. В особистій трагедії Миколи Гоголя простежуються і джерела нещасть українського народу, над яким час від часу нависає потворний "Вій" - чудовисько зневіри і розбрату.

Звісно, що історія веселого бурсака Хоми Брута та відьми-панночки не є прямим відбиттям долі Гоголя, але певні паралелі існують. Вистава театру "Дзеркало" є яскравим дійством з піснями і танцями, переповненим жартами, що так характерно для української традиції. На сонячнім Подолі гурт бурсаків (Роман Нагірний та Олександр Радіон) збираються на вакацїї, подорожуючи з вертепом і ляльками. Вони весело задирають жінок (Людмила Зінченко та Юлія Яропова), які торгують ласощами та співають пісень. По шинках бродять колоритні козаки (Дмитро Сторчоус та Ігор Кріворучко). Виникає любовний трикутник між Хомою Брутом (Василь Шандро), Панночкою (Альона Мазуренко) і Бублейницею (Юлія Овчиннікова). В купальську ніч трикутник розв'язується трагічно. Хома не впізнає свою кохану і вбиває її. Він вимушений три ночі читати псалтир над Панночкою, яку сам убив. Чаклун Сотник (Володимир Петранюк), який, власне, і є Вієм, чатує над усім до повної загибелі Хоми Брута. Перед загибеллю герой промовляє: "Співвітчизники! Страшно!.. Завмирає від жаху душа при одному тільки передчутті загробної величі. Стогне уся душа моя, відчуваючи велетенські зростання й плоди, яких насіння ми сіяли усе життя, не позріваючи і не чуючи, які потвори з них повстануть". Ці слова Микола Васильович в розпачі написав незадовго до власної загибелі. Хома Брут завершує крик душі самого Гоголя словами: "Страшний є морок душі, чому ж бачимо його допіру тоді, коли нещадна смерть стоїть перед очима".

Як сучасно лунає цей виклик, коли спостерігаємо потвор на владному олімпі. Та завжди мусить бути місце для надії. Власне, цим іменем - Надія, називається родинне гніздо Івана Карпенка-Карого і усіх Тобілевичів, що розташоване неподалік фестивальної столиці "Вересневих самоцвітів" - хутір Надія. Отже, любов Хоми Брута і Панночки була сильнішою за пекельні прокляття і перемогла. У вінках з білих троянд, тримаючись за рушник, Хома і Панночка піднімаються над потворами в оточенні ангелів (Ірина Карпова та Людмила Монастирська). "Amor wincit omnia". Любов перемогла. Актори театру української традиції "Дзеркало" стверджують це у виставі і у житті. Несамовита енергія і потужна пластика акторів разом з оригінальним режисерським задумом, сценографією (художник-постановник Олег Татаринов, художник по костюмах Валентина Кузьмічова) та піснями культової групи "Вій" надихали глядачів, які преривали виставу бурхливими оваціями. Директор фестивалю і художній керівник Кіровоградського академічного українського драматичного театру ім. М. Кропивницького, заслужений діяч мистецтв України Володимир Ілляшенко з організаторами фестивалю гаряче вітав молодий театральний гурт і його директора та художнього керівника Володимира Петранюка із блискучим виступом, вручив дипломи та подарунки. "На вересневих самоцвітах" театр "Дзеркало" виступав в оточенні таких славетних колективів, як Національний академічний театр ім. Івана Франка та Національний академічний український театр ім. М. Заньковецької.

Конгрес Українських Націоналістів і зокрема його голова Олексій Івченко зробили все можливе, щоб театр "Дзеркало" виступив на цьому святі, спонсорувавши подорож трупи акторів-патріотів. Поздоровлення від Конгресу Українських Націоналістів передав глядачам директор тетру і член КУН Володимир Петранюк.

А вже 29 жовтня театр "Дзеркало" їде на Всеукраїнський театральний фестиваль до Ніжина з комедією "У Києві, на Подолі...", показ якої відбудеться на сцені Ніжинського українського драматичного театру імені М. Коцюбинського.

Побажаємо театру української традиції "Дзеркало" удачі на батьківщині Гоголя!

Людмила ЗІНЧЕНКО,

акторка театру

української традиції "Дзеркало"

17.05.2011 19.00

Людмила ЗІНЧЕНКО, акторка театру

Polusmak

(Джерело: M.POLYVACH)
Театр «Дзеркало» до 200-річчя з народження Тараса Шевченка відкриває завіси історії його любові, останньої, пристрасної любові, під назвою – «Полусмак останнього кохання». Головним режисером, постановником та виконавцем головної ролі став керівник театру – Володимир Петранюк.

Прем’єра повісті «Вій» у виконанні театру «Дзеркало

(Джерело: Поливач Марія 7 грудня 2013 р.)
Фантастично-драматична історія трапилася на сцені будинку Вчених в Києві 6 грудня у виконанні театру української традиції «Дзеркало».

Рецензія на виставу «Заморочене весілля» за п'єсою Михайла Зощенка.

(Джерело: "Українське слово"- тижневик )
12 березня 2012 року в приміщенні театру «Колесо» відбулася прем’єра вистави «Заморочене весілля» за п’єсою Михайла Зощенка, в перекладі та постановці Володимира Петранюка – керівника і режисера театру української традиції «Дзеркало».

Двадцять років на сцені!

(Джерело: "Українське слово"- тижневик )
Двадцять років на сцені! Театр «ДЗЕРКАЛО» та її незмінний керівник Володимир Петранюк Двадцять років – це мало чи багато?... Для світової історії – мало, а для молодого, але прогресивного театру з великим досвідом роботи, як в Україні так і за її межами – думаю чимало! Театр «ДЗЕРКАЛО». Що ми мало знаємо про нього?… про його неповторність та оригінальність! Зустрівшись з режисером-патріотом театру Володимиром Івановичем Петранюком, я поцікавилась історією театру та новими виставами, які презентуватиме театр.

Культура та мистецтво: «НАЙБІЛЬШЕ ЩАСТЯ – ЦЕ КОЛИ БОСИМИ НОГАМИ СТУПАЄШ ПО РІДНІЙ ЗЕМЛІ»

(Джерело: hetman.tv)
Київському театру української традиції «Дзеркало» нині вже 20 років. Шлях їхнього становлення був важким і тернистим: актори здобули визнання, намагаючись вижити у нелегкий період перебудови і виступаючи у Варшаві, Лондоні, Новосибірську, Парижі та інших містах. У 2004 році театр повернувся до Києва, де почав працювати у новому напрямі – відродження духовного спадку рідного народу, втілення етнічних та фольклорних образів у своїх виставах.