Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації
Театр української традиції

Прем’єра повісті «Вій» у виконанні театру «Дзеркало

Фантастично-драматична історія трапилася на сцені будинку Вчених в Києві 6 грудня у виконанні театру української традиції «Дзеркало».
17.05.2011 19.00

                                                                                                 

                                                                                                   

Фантастично-драматична історія трапилася на сцені будинку Вчених в Києві 6 грудня у виконанні театру української традиції «Дзеркало».

Цього вечора в гості до глядачів завітав сам пан Гоголь (режисер та актор – Володимир Петранюк), який особисто презентував своє геніальне творіння – «Вій».

Прим’єра вистави «Вій» присвячена 200-річчю від дня народження М.В. Гоголя. Це сценічна версія твору найзагадковішого генія і містифікатора – Миколи Гоголя. Таємниця української долі, щастя та нещастя нашого народу, джерела ненависті та фатальна любов – все це приховано у сценічному вертепі.

Містерія «Вій» ставить перед суспільством актуальне шекспірівське питання – «Бути чи не бути?» Україні у вічній боротьбі добра і зла.

Сюжетна лінія вистави обертається навколо історії кохання двох головних героїв – бурсака Хоми Брута (актор Дмитро Сторчоус) та відьми-панночки (актриса Олена Мазуренко-Сторчоус), яких навік об’єднала доля лиш на небесах.

Історія розпочинається однієї ночі, коли семінарист Хома Брут випадково потрапляє з друзями: Тіберієм Горобцем та Тітом Халявою, на ночівлю до відьми, яку цієї ж ночі, захищаючись від чар, вбиває. Незабаром його викликають відспівати протягом трьох ночей, за заповітом, молоду панночку, яка виявляється тією самою відьмою, і зараз хоче забрати Хому з собою на той світ. Легковажний бурсак, тоді, ще не підозрює на що підписався… Реальність і втілення народних вірувань переплітаються, коли Хома три ночі обороняється від різної нечисті: відьом, упирів, вурдалаків і, нарешті, самого намісника Сатани на Землі - жахливого Вія!

Вій - персонаж української демонології, який найчастіше постає в образі старезного діда з густими й довгими бровами та віями, через які нічого не бачить. Його погляд може бути смертельним для живих істот. Саме цей погляд і вбиває останньої, третьої, ночі головного героя.

Емоційність гри акторів у виставі – заворожує, яскравість костюмів – вражає, тематичність супровідної музики – бентежить… Глядачі ніби окутані чарами красуні-панночки не в змозі відірвати погляд від сцени і пильно слідкують за розвитком подій. Вистава поступово долучає глядачів до світу української десмології, де живуть русалки, відьми, всяка нечесть та страшний – Вій, і все це поєднується в яскравим традиційним козацьким побутом.

Не обійшлося без справжньої містики на репетиціях театру, де частенько без найменшої на то причини падав сценарій…

Для підсилення емоційності вистави у виконанні досить символічного для п’єси гурту «Вій», лунали пісні, які чудово відповідали настрою постановки Володимира Петранюка.

Окремо варто сказати про режисера, постановника, актора та багаторічного керівника театру «Дзеркало» - Володимира Петранюка, який сам написав на основі гоголівської повісті свій сценарій вистави «Вій». Загалом пан Володимир сам пише для свого театру всі п’єси! Режисер зібрав під своїм крилом унікальний колектив однодумців-професіоналів, які є до мозку кісточок українцями!

По закінченні вистави всі актори вийшли на поклон з національними прапорами на плечах, тим самим висловивши свою думку щодо політичної ситуації в країні.

 

 

 

 

 

 


Поливач Марія 7 грудня 2013 р.

Зірка на ім’я Квітка

(Джерело: I-UA.tv Едуард Овчаренко)
Свій 36-й театральний сезон Театр української традиції «Дзеркало» відкрив прем’єрним показом вистави «Я — Квітка», присвяченої легендарній співаці Квітці Цісик. Однойменну п’єсу написав директор-художній керівник театру «Дзеркало», заслужений діяч мистецтв України, лауреат премії імені Богдана Хмельницького Володимир Петранюк, постановку здійснив Дмитро Сторчоус, а роль незабутньої Квітки зіграла Анна Коваленко.

Мій особистий біль від розлуки з домом тепер став колективним

(Джерело: автор: Вікторія Сметаненко https://novynarnia.com/2023/05/23/abahriana/)
Анна Багряна – українська письменниця і перекладачка, що з 2010-го року постійно мешкає за межами України, останні роки – в Болгарії. В інтерв’ю для “Новинарні” вона розповіла про те, як війна впливає на творчість і змушує автора переосмислити власні твори.

Сміх, що звільняє

(Джерело: Едуард Овчаренко)
Театр української традиції «Дзеркало» представив нову виставу «Мій бідний Фюрер» за п’єсою художнього керівника театру Володимира Петранюка.

Названі лавреати премії ім. Якова Гальчевського

(Джерело: https://litgazeta.com.ua/news/nazvani-lavreaty-premii-im-iakova-halchevskoho/)
– у номінації «За примноження традицій вітчизняного театрального мистецтва» – Володимира Петранюка, драматурга, директора та; художнього керівника, засновника Театру української традиції «Дзеркало»;

Подвижник

(Джерело: https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/podvyzhnyk?fbclid=IwAR18QCrXVQ6iku3q61K28m6oYj-l9dsDA2OkWc_btbXv-cWgdYwwUYVvH8Q)
Ім’я Володимира Петранюка, актора, режисера, драматурга, перш за все, пов’язане з Київським театром української традиції «Дзеркало»